Згідно з офіційним сайтом Сербії
Легалізація документів (так звана «повна легалізація»)
Офіційні документи, видані на території Республіки Сербія для використання за кордоном, засвідчуються на підставі Закону про легалізацію документів у міжнародному спілкуванні («Офіційний вісник СФРЮ» 6/1973 та «Офіційний вісник SCG»). № 1/2003 – Конституційна хартія).
Засвідчення офіційного документа у значенні цього Закону підтверджує справжність підпису особи, яка підписала документ, та справжність печатки, поставленої на документі.
Як правило, засвідчується джерело, оригінал документа. Переклад легалізується так само, як і оригінал документа.
1. Голова суду першої інстанції, тобто призначений ним суддя, своїм підписом і печаткою суду засвідчує справжність документів, виданих органами влади, розташованими на території цього суду;
2. Міністерство юстиції Республіки Сербія перевіряє підпис голови суду та печатку суду на документах, виданих у Республіці Сербія;
3. Міністерство закордонних справ Республіки Сербія підписом уповноваженої особи та печаткою Міністерства підтверджує підпис і печатку Міністерства юстиції на підставі зданого на зберігання підпису особи, уповноваженої на засвідчення;
4. Внутрішні документи, засвідчені таким способом, вручаються іноземному органу (дипломатично-консульському представництву країни, де використовуватиметься документ, акредитованому в Республіці Сербія).
Публічні документи, видані республіканськими та провінційними органами влади та організаціями, не підлягають попередньому засвідченню судом та Міністерством юстиції, а засвідчуються безпосередньо Міністерством закордонних справ Республіки Сербія.
Процедура згідно з Гаазькою конвенцією про скасування вимоги легалізації іноземних офіційних документів (апостиль)
Якщо офіційні документи, видані в Республіці Сербія, використовуються в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію про скасування вимоги легалізації іноземних офіційних документів, їхня справжність буде підтверджена головою суду або уповноваженим суддею компетентного суду першої інстанції його підписом та печаткою суду.
Нотаріальне засвідчення згідно з Гаазькою конвенцією здійснюється як на самому оригіналі документа, так і на його додатку.
Форма підтвердження спеціально передбачена Гаазькою конвенцією та виконана у вигляді штампа, до якого вносяться певні дані (штамп «Апостиль»).
Сертифікат, оформлений у встановленому порядку, підтверджує справжність підпису, особу особи, яка підписала документ, а також справжність печатки або штампа, якими забезпечено документ.
Підпис та печатка на сертифікаті (штампі) звільняються від будь-якої подальшої автентифікації, і документ, засвідчений таким чином, придатний для використання в усіх країнах, які підписали Гаазьку конвенцію.
Гаазька конвенція не застосовується до адміністративних документів, пов’язаних з комерційною або митною операцією, а також до документів, що видаються дипломатично-консульськими представниками.
У Республіці Сербія для засвідчення документів на підставі Гаазької конвенції компетентним є суд першої інстанції за місцезнаходженням органу, який видав відповідний документ.
Дізнатися, які країни є учасницями Конвенції про скасування вимоги легалізації іноземних офіційних документів, можна на сайтісайт Гаазької конференції.
Віденська конвенція про видачу витягів з реєстрів кількома мовами 1976 р.
Витяги з реєстрів, оформлені на багатомовних бланках, можуть використовуватися в державах-учасницях Віденської конвенції про видачу виписок з реєстрів кількома мовами від 1976 року.
Ви можете перевірити, які країни є учасниками цієї Конвенції на сайті цей сайт.
Коли легалізація не потрібна
Легалізація офіційних документів не потрібна, а також штамп «Апостиль» не потрібен:
а) коли між Сербією та країною, де використовуватиметься офіційний документ, існує підтверджена міжнародна угода про звільнення деяких офіційних документів від будь-якої легалізації;
б) коли документи, видані в Сербії на основі фактичної взаємності, не підлягають легалізації для використання в будь-якій країні, а також документи з цієї країни для використання в Сербії;
в) коли державний орган, в якому використовуватиметься офіційний документ, виданий у Сербії, не вимагає легалізації;
г) коли легалізація неможлива через характер, природу або вид офіційного документа (проїзні документи, посвідчення особи тощо), а також коли офіційні документи стосуються комерційної, зовнішньоторговельної або митної справи, тобто вони супроводжують товари при експорті та імпорті та видаються або засвідчуються компетентною торговою палатою або митними органами (митні декларації, рахунки-фактури, сертифікати про митний нагляд, походження товарів, пряме відвантаження, кінцевого споживача тощо).
Країни, з якими Сербія підтвердила двосторонні угоди про взаємне звільнення офіційних документів від легалізації (Примітка: у деяких угодах від легалізації звільняються лише певні види документів):
| Алжир | Австрія | Бельгія | Білорусь |
| Боснія і Герцеговина | Болгарія | Чеська Республіка | Словаччина |
| Франція | Греція | Хорватія | Італія |
| Ірак | Кіпр | Угорщина | Північна Македонія |
| Польща | Румунія | Російська Федерація | Чорногорія |
| Україна | Словенія | Монголія | Об’єднані Арабські Емірати |